http://ntz.org.ua/?p=1274

Чотири вересневі дні 1996 р. потрясли Францію. Візит папи Іоана-Павла II у зв’язку з 1500-річним ювілеєм прийняття Хлодвігом християнства — далеке, здавалося б, від політики подія — викликало бурхливий сплеск протилежних пристрастей. У Шампані, Ельзасе, Бретані і Вандеї броньовані “папамобіль” зустрічали сотні тисяч тріумфуючих прихожан під білими прапорами, на яких золотилися королівські лілії Бурбонів і криваво червоніло Священне серце Ісуса — символ вандейського повстання часів Французької рволюції XVIII ст.

Зате в Парижі всі чотири дні бушували мітинги, на яких комуністи, що об’єдналися по такому випадку, троцкисти, анархісти, феміністки, союзи сексуальних меншин, а також всілякі суспільно-політичні об’єднання украй лівого толку гнівно протестували проти відвідин країни римським первосвящеником.

Тут також широко використовувалася символіка 200-річної давності, але вже революційна. Приводом для проведення антипапського мітингу стала і чергова річниця битви при Вальмі – першої перемоги республіканської армії в 1792 р. Натовп, що зібрався на колишньому полі бою під многоцветьем червоних, чорних, золотистих і інших прапорів, був строкатим химерним видовищем. Проштовхуючись крізь неї, кореспондент французького телебачення ставив присутнім одне і те ж питання: “Ви тут тому, що ви проти папи?” “Так!” — підтверджували всі, і лише масони, що стояли осібно під золотистими прапорами в золотистих же фартухах “вольних каменярів”, ухильно відповіли: “Та ні, ми взагалі не проти кого б то не було. Ми просто за світську державу!”.