Революційний соціал-націоналіст

Соціал-національна революція – майбутнє України та світу. Зрозуміло, що творити нове життя можуть лише люди нового типу мислення та дії, не обважені тягарем минулого, не зламані пресом нинішньої окупації та не перелякані відповідальністю за прийдешнє. Завдання боротьби за новий світ та відповідальність за побудову кращого життя для українців бере на себе новий тип людини та громадянина ХХІ століття – український революційний соціал-націоналіст.

Революційний соціал-націоналіст – це політичний боєць, який свідомо і цілеспрямовано кидає виклик існуючому порядку, стаючи на шлях безкомпромісної боротьби проти системи окупаційного примусу та експлуатації українців. Це відважний і незламний солдат нації, який пліч-о-пліч з однодумцями формує маршируючі колони революції, відмовляючись від комфортного життя пересічної людини на користь ідеалів честі, ієрархії і самопожертви.

Революційний соціал-націоналіст – це повноцінний армійський батальйон, повітряна ескадрилья або партизанський загін у складі однієї людини.

Революційний соціал-націоналіст культивує побратимство. Побратим – це більше, ніж звичайний друг. Друзі бувають в цивільному житті, побратими – тільки в революційному підпіллі, легальному радикальному активізмі та на фронті визвольної війни. На побратимів не ображаються, але побратимам і не пробачають. Не пробачають безвідповідальності, нерішучості, слабкості, відсутності віри в перемогу та відступу від світлих ідей соціального націоналізму. Пообіцяти й не зробити, сказати й не прийти, підняти руку і не вдарити, прочитати й не повірити, загорітись і не спалахнути – побратим не може за означенням.

Від решти людей, які перебувають в сфері навколополітичної тусівки, революційний соціал-націоналіст відрізняється, насамперед, психотипом, естетичним сприйняттям та способом постановки запитань.

Середньостатистичний революційний соціал-націоналіст – це симпатичний, простий та невибагливий молодий чоловік, який ретельно й пристрасно вивчає довколишній світ та не боїться ставити складні запитання. Розуміючи, що його чіткі та зрозумілі погляди потребують постійного вдосконалення, він займається перманентною синкретичною самоосвітою. Він вивчає історію, для того, аби почати творити її самому одного дня. Сьогодні він опановує риторику переконання кількох своїх друзів і сусідів, аби гриміти на стотисячних мітингах через десять років. Соціал-націоналіст не цурається ніякої праці, коли йдеться про роботу над собою.

Соціал-націоналіст проводить стільки ж часу в тренажерному залі, на біговій доріжці чи на свіжому повітрі в лісі, скільки й в бібліотеці, за комп’ютером чи з газетою вдома. Чи готовий ти до революції фізично – не важко перевірити. Якщо можеш відтиснутися на кулаках від землі принаймні 50-70 разів, при власній вазі 70 кілограмів штовхнути штангу вагою 100 кілограмів – то готовий. Соціал-націоналіст не палить, не споживає алкоголь у надмірних кількостях, не марнує час у порожніх розвагах і не псує собі сумління нездоровими стосунками з протилежною статтю. Основа, на якій ґрунтуються прийдешні перемоги соціал-націоналізму – це твердий кулак, світлий розум і незламна воля соціал-націоналіста.

Соціал-націоналіст завжди чесний, скромний і щирий, дотримується слова та дбає за справу і своїх побратимів більше, аніж за себе. Він дотримується поміркованості та аскетизму в зовнішньому вигляді, одягаючись скромно, проте зі смаком, культивуючи соціал-націоналістичний стиль – зібраний, суворий та підкреслено невибагливий. Соціал-націоналіст не терпить брехні, захланності, нещирості та інших проявів морального розкладу.

Подруга соціал-націоналіста – розумна, красива, скромна та вихована дівчина, дивлячись на яку з новим піднесенням хочеться творити прекрасне та захищати світ від політкоректної чуми світового демолібералізму. Як відомо, краса за відсутності ідеї перетворюється на гівно, відтак соціал-націоналіст тримається подалі від таких, які нічого не вміють, окрім як красиво знімати труси та бюстгальтер. Гламурні наштукатурені завсідниці нічних клубів так само далекі для нас, як і петеушні шанувальниці російського серіального мила чи адепти натуралізованих в Китаї брендів “Дольче-Габбана” та “Луї Віттон”. Соціал-націоналіст бере шлюб тільки в разі серйозних намірів створити міцну родину, об’єднану коханням, спільною боротьбою та ненавистю до ворогів. Його подруга не боїться піти зі своєю половинкою удвох проти всього світу, заперечивши легітимність окупаційної системи влади та моральні норми і цінності звироднілого планктону, що цю владу підтримує. Вона готова у всьому підтримати соціал-націоналіста, зрікаючись фальшивих буржуазних умовностей і забобонів. Почуття соціал-націоналіста та соціал-націоналістки один до одного повинні бути сильнішими за танкову атаку на світанку, рукопашний бій стінка-на-стінку, ракетно-артилерійський удар по густонаселеному мікрорайону і килимове термоядерне бомбардування разом узяті.

Соціал-націоналіст ні перед ким не намагається здаватися кращим, ніж він є насправді, проте не дозволяє нікому дивитися на себе згори до низу. Він постійно підтримує товаришів по боротьбі, демонструючи стійкість і доводячи власним прикладом абсолютну моральну перевагу соціал-націоналізму над іншими політичними феноменами.

Героями не народжуються. Героями стають в процесі революційної боротьби. Або не стають. Тут кому як пощастить. Бояться абсолютно всі нормальні люди, не бояться нічого лише абсолютні придурки, яким нема чого втрачати. Але соціал-націоналіст бореться зі своїм страхом протягом усього життя та перемагає його щодня, а всі решта рано чи пізно капітулюють – хтось одразу, хтось поступово.

Соціал-націоналіст – переконаний і послідовний ідеаліст, що не ставить матеріальний добробут основним пріоритетом життя. Накопичення багатства шляхом нетрудових доходів чи визискування співвітчизників українців соціал-націоналіст вважає злочином проти Нації. Хизування дорогими автомобілями, поїздками на екзотичні острови з гламурними подругами та напихання елітним комбікормом у фешенебельних ресторанах в ситуації, коли більшість українців живе від зарплати до зарплати є елементарним свинством. Через це соціал-націоналісти не люблять бариг. Через це, а не тому, що заздрять їм, як гадають бариги. Хід думок людей, мозок яких знаходиться в шлунку, або в іншому неправильному місці, революційного соціал-націоналіста не цікавить.

Революційному соціал-націоналісту життєво необхідно спати, коли інші працюють, та працювати, коли інші сплять. Саме в цей спосіб він здобуває необхідний час і натхнення для здійснення розмаїтих антисуспільних вчинків, аби зайвий раз продемонструвати суспільству його недосконалість, а пересічним обивателям – марноту їхнього буття. Аби уникнути експлуатації з боку тоталітарно-капіталістичної системи, соціал-націоналіст заробляє на хліб виключно творчою, або науковою працею, в крайньому випадку – розмаїтими формами експропріаційної креативності. В ситуації, коли весь національний продукт присвоюється окупантами та їх лакеями з метою подальшого геноциду нації, працювати для того, аби створювати щось реально цінне, означає підтримувати своєю працею ворогів. Коли в ході соціал-національної революції буде створено добровільні трудові армії для порятунку національної економіки від краху та для забезпечення комфортного середовища проживання титульної нації, соціал-націоналіст буде завжди попереду інших, заливаючи бетон на автострадах, розбираючи архаїчні заводи на металобрухт, зводячи фундаменти будинків та висаджуючи дерева. Поки ж існує система окупаційної влади, що займається геноцидом українців, праця на її користь є злочинним колабораціонізмом.

Так звані “успішні українці” вважають революційних соціал-націоналістів пропащими ідеалістами, мегаломанами, небезпечними блазнями, маргіналами й провокаторами. Не надто розумно. Особливо тому, що одного дня соціал-націоналісти ввічливо, але переконливо постукають в двері їхніх затишних офісів та фешенебельних котеджів. І тоді доведеться відповідати на чимало незручних запитань.

“Маленькі українці” не розуміють та бояться соціал-націоналістів. Через наш радикалізм, готовність до прямої дії, безкомпромісну відданість Ідеї, яка виглядає для звичайних людей фанатизмом, через відкидання нами дрібнобуржуазних цінностей стабільності та спокою. Вони не розуміють, що саме ми захищаємо їх від зла та кривди, здатних поневолити та розтоптати будь-кого.

Так звані українські інтелектуали бояться і ненавидять нас за те, що ми хочемо революції, а не дискурсів, вуличних боїв, а не парламентської балаканини, остаточного вирішення всіх питань, а не жалюгідних компромісів. Вони звинувачують нас у “провокаторстві”, “ксенофобії”, “інтелектуальній обмеженості”, “створенні картинки для російських телеканалів”, “упередженості та фобіях”, “підігруванні агентам Лубянки”, бажанні “скомпрометувати Україну перед цивілізованим світом”, “полюванні на відьом”…тощо. Соціал-націоналіст може порадити цим розумникам стулити пельку. Інакше буде боляче. Бо нічого цінного для Батьківщини, окрім сумнівної якості органічних добрив, ці “інтелектуали”-паразити і так не продукують.

Українофоби ненавидять революційних соціал-націоналістів просто за фактом свого та нашого існування: нам надто тісно на одній планеті, тому за логікою видового виживання ми просто повинні їх перемогти. Без зайвих слів та пафосу українофобія повинна бути знищена в нинішній Україні та карно переслідуватись в Україні майбутнього.

Соціал-націоналіст – це останній заслін Нації перед тотальним поневоленням і геноцидом. Тільки такі, як ми, здатні зупинити катастрофічний вал поразок, розірвати прокляте замкнене коло розчарувань, підняти стяг Ідеї Нації на вершину перемог та розпочати тріумфальну Українську реконкісту.

Майбутнє належить нам. Інакше воно просто нам не потрібне.

Юрій Михальчишин

Відгуків: 43

1. Гайдамака:
   Жовтень 3, 2008, 18:28

   Сильно…

2. Нахтігаль:
   Жовтень 3, 2008, 18:36

   Дякую….довго виношував задум–довелося поїхати зайвий раз до Києва, як слід розізлитися, та врешті-решт написати.

3. Сергій Лис:
   Жовтень 3, 2008, 19:07

   Сильно і правильно.
   Був у Києві і не сказав. Шкода.

   П.С. rid.org.ua/ukr/index.php?option=com_content&task=view&id=289&Itemid=1

4. Нахтігаль:
   Жовтень 3, 2008, 19:13

   А я був пекельно зайнятий….навіть повечеряти нормально не встиг…і в потяг на ходу заліз. З хлопцями зустрітися не вдалося майже ні з ким–оно Гайдамака скаже.

   За пєар дякую.

5. Сергій Лис:
   Жовтень 3, 2008, 19:56

   Будеш наступного разу – обов’язково попередь.
   Мій тел знаєш?
   Я кину в аську.

6. Терорист:
   Жовтень 3, 2008, 20:18

   Чітко, влучно, зрозуміло! Краще і не скажеш!

   П.М. Коректор повідомляє

   1. не намагається здаватися кращим, ніж він ж насправді,
   2. а пересічним обивателям-марноту їхнього буття.
   3. розпочати тріумфальну Українску реконкісту

7. Нахтігаль:
   Жовтень 3, 2008, 20:29

   Коректору–респект. Кількість депонованих для нього літрів пива зростає. Вкотре.

8. Терорист:
   Жовтень 3, 2008, 21:21

   Пива вип’ємо разом після перемоги!

   Слава Перемозі!

9. БАРАБАС:
   Жовтень 3, 2008, 22:00

   “Так звані українські інтелектуали бояться і ненавидять нас за те, що ми хочемо революції, а не дискурсів, вуличних боїв, а не парламентської балаканини, остаточного вирішення всіх питань, а не жалюгідних компромісів.”
   Дещо помалу змінюється.
   Поїздка в Київ була не даремною.
   З чим і вітаю.

10. Нахтігаль:
    Жовтень 3, 2008, 22:26

    Інтелектуали є різні–справжні трудівники духу стоятимуть з нами в лаві пліч-о-пліч.

    А Київ…там забагато гламуру…принаймні довелося обертатися в такій атмосфері.

    Дякую за відгук.

11. Іван Бодхідхарма:
    Жовтень 6, 2008, 09:40

    Сприймати цей текст треба як сторінку особистого щоденника.(моя думка)

12. Терорист:
    Жовтень 6, 2008, 11:07

    Так Іване. Як сторінку особистого щоденника кожного Українця, який ще не зіпсований демо-ліберальною риторикою та матеріалістичним світоглядом.

13. oseledets:
    Жовтень 9, 2008, 23:39

    DOBRE!

14. Заєць:
    Жовтень 14, 2008, 21:23

    Звучить класно. Згоджуюсь зі всім, і підримую всі починання.

    АЛЕ

    в нашому суспільстві. в нашій ситуації – це утопія.

    як там, можна морду бити???

15. Нахтігаль:
    Жовтень 14, 2008, 22:54

    Від “спадщанця” чути подібні занепадницькі настрої… незарах.

16. Заєць:
    Жовтень 16, 2008, 10:10

    зверни увагу на марш що планується 18 жовтня в Києві, де разом з Патріотом Україне в одній колоні йтиме Корчинський з Братством.
    хіба це здорово? хіба тіки один Корчинський не зможе в Києві дискредитувати всі благі починнання?

17. Нахтігаль:
    Жовтень 16, 2008, 10:58

    1. Звернув. Я про той марш знав ще місяць тому.
    2. Нездорово.
    3. Не тільки один Корчинський зможе дискредитувати всі благі починання.

18. Лісоруб:
    Жовтень 19, 2008, 17:50

    Все правильно написано.А як це втілити в життя?Скільки часу потрібно?Але щось робити потрібно.Вибачте за сумбур.

19. Миланка:
    Листопад 25, 2008, 16:46

    А соціал-націоналіст може зрадити своїй дружині?

20. Олесь:
    Грудень 21, 2008, 22:02

    Я безмежно захоплююсь тими людьми, котрі заради блага прийдешніх поколінь, задля процвітання нації, можуть пожертвувати всім, і віддати усього себе боротьбі за Україну. Я, нажаль, поки що не відповідаю параметрам соціал-націоналіста.

21. Нахтігаль:
    Грудень 22, 2008, 13:06

    Нічого страшного. Слід наполегливо працювати над собою заради Мети. І все буде гаразд.

22. Повільний:
    Березень 25, 2009, 00:05

    Сильно, Юрку, але ….
    1. То що ж є кінцевою метою українського соціал-націоналіста?
    2. Яким повинен бути осоновний принцип формування ієрархічної структури нації, себто, ХТО!!! здатен об’єктивно, безпристрастно та неупереджено оцінити соціальну корисність хоча б одного індивіда не кажучи вже про цілі соціальні групи?
    3. Чи не призведе створення ієрархії до виникнення соціальної нерівноправності (читай “невдоволення”) в межах нації, окремі індивіди якої будуть не згідні, що саме той представник, а не інший є “найбільш талановитим, ідеалістичним та національно-альтруїстичним, здатним забезпечити належний розвиток нації та її конкурентоспроможність”, а якщо ні, то, боронь Боже, чи не прямує усе до диктатури вміло керованого оговтілого натовпу?
    4. Радий був випадково натрапити на твою революційну творчість, старий! Сто літ не чулися – не бачилися! Пиши, я мило тут залишив!

23. Santa Clown:
    Березень 25, 2009, 03:50

    А украинский националист может говорить на русском?!
    Или по-вашему любовь к Украине может быть выражена только на украинском ?!

24. Терорист:
    Березень 25, 2009, 13:08

    А чи можна тварину назвати псом, якщо вона не вміє гавкати?

    Називаєш себе УКРАЇНСЬКИМ націоналістом – вивчи УКРАЇНСЬКУ мову! Вдосконалюйся!

25. Вадя Ротор - Vadia Rotor:
    Березень 30, 2009, 04:08

    Слово “Вдосконалюйся” в кінці фрази – моя фішка (http://www.forum.vosvoboda.info/viewtopic.php?t=6701&start=15 , допис 20 березня)

26. Терорист:
    Березень 30, 2009, 10:59

    Вадя Ротор, а спускання штанів в туалеті при справлянні фізіологічних потреб часом також не Ваша фішка? Може запатентуєте, бо інші вкрадуть ідею…

27. Олександр:
    Квітень 21, 2009, 21:12

    Стаття класна!!! На основі таких людей потрібно обєднуватись. Але на жаль, сьогодні в Україні не існує жодної політичної чи навіть громадської організації, які б сповідували український соціальний націоналізм.

    Бо на мою думку, для того щоб будь яка організація сповідувала такі високі ідеї, керівники цих організацій мають подавати особистий приклад.

28. Зеновій:
    Квітень 24, 2009, 21:28

    Сильно сказано!

29. Повільний:
    Липень 27, 2009, 20:12

    “керівники цих організацій мають подавати особистий приклад” — це ж бо й воно!!!

30. Толя:
    Серпень 19, 2009, 00:06

    1) Стаття чудова! Перечитую час від часу – підіймає бойовий дух
    2) “Розмаїті форми експропріаційної креативності” – поясніть, що мається на увазі.

31. Нахтігаль:
    Серпень 26, 2009, 00:47

    2) Не будемо вдаватись у деталі. Наприклад: поширення неліцензійного програмного забезпечення.

32. Толя:
    Серпень 27, 2009, 23:51

    Дякую за відповідь, та щось не зовсім зрозуміло, як це може слугувати джерелом доходу…

33. 1gor_mak:
    Жовтень 27, 2009, 22:53

    Ти пишеш про виклик системі окупаційного примусу. Я так розумію – окупації передовсім внутрішнього лібералізму з нав’язуваними через інформаційний простір “європейських” цінностей педарастії і толерантства а також внутріщньої олігархічної диктатури капіталу. Що тоді ідеал ієрархії в твоєму розумінні, чим вона відрізняється від системи примусу, як вона взагалі можлива при республіканському устроєві і який приклад такої ієрархії – Пхеньян?
    Далі ти визначаєш фізичну норму для справднього революційного соц-наца. Як написав класик, винайденя пороху перетворило війну зі шляхетної справи на справу свинопасів. То що тоді означає фізичне самовиховання – грудьми на амбразуру чи просто дань традиціям?
    Далі. Просто процитую “Подруга соціал-націоналіста – розумна, красива…”
    Ось чому у націоналістів так мало подруг
    Ти пишеш, що ревсоцнац заробляє виключно творчою і науковою працею аби не годувати систему. Чи ж справжній системі потрібні революційні праці? Де тут логіка, на який ринок виводити продукти своєї праці?

    І ще – який процент самопроголошених соціал-націоналістів покладає на сабе подібний самоконтроль? Я розумію, що написоно в душевному пориві, але все ж

34. Нахтігаль:
    Жовтень 29, 2009, 01:33

    Як і обіцяв–розгорнута відповідь по основних пунктах.

    Отже, про все за чергою.

    1. Ідеал ієрархії в соціал-націоналізмі має революційний характер: через усунення режиму внутрішньої окупації відбувається повна зміна системи еліт на основі принципу колективної відповідальності. На верхівці суспільної піраміди після перемоги у визвольній війні на перехідний період має опинитись революційний авангард, який виніс на собі основний тягар боротьби. Відтак розпочинається демонтаж капіталістичної ринкової економіки та знищується інфраструктура класово несправедливого суспільства; основним завданням націократичної держави оголошується виховання нового типу людини та громадянина, модельованого на основі революційного авангарду. Служіння національній спільноті в різних формах є підставою набутя громадянських прав.

    Приклади успішної, тотальної та остаточної реалізації такої ієрархії навести складно через об’єктивний факт–більшість соціал-національних революцій в історії людства захлинулись в крові та впали під ударами ворогів. 25-річні генерали якобінської революційної армії у Франції добрий приклад…мало хто дожив до 30.

35. Нахтігаль:
    Жовтень 29, 2009, 01:41

    2. Фізична форма потрібна не лише для спроможності відстояти свої погляди у тотально ворожому до нашого світогляду оточенні. Робота над собою–поняття комплексне, і, долаючи слабкість духу, фізичний гарт додає дисципліни та витримки в боротьбі. Казки про зоряні війни, наноботів і лазери-шмазери залишаються в телевізорі, а коли в українському місті вбивають українського композитора за українську пісню, то реалії тієї війни, яку доводиться і ще доведеться вести нам, є очевидні. Без української вулиці не буде Великої України, без очевидного домінування не зламати свідомість інертної маси.

36. Нахтігаль:
    Жовтень 29, 2009, 01:58

    3. У соціал-націоналістів тому так мало подруг тому, що ми самі в цьому винні, будучи в своїй більшості не готовими боротись за найкращих дівчат, завойовувати їх прихильність та довіру, врешті-решт, успішно витримувати конкуренцію. Дуже прикро дивитися, як одружені побратими (які за фізичними, інтелектуальними та духовними якостями явно заслуговували б на щось краще) впевнено і безповоротно перетворюються в звичайних обивателів, потрапляючи під домашню тиранію, як би це толерантніше…відверто пересічних дівчат. Стикаючись з потворною гримасою споживацького суспільства, яке комерціалізує та примітивізує все, до чого здатне дотягнутись, і не в останню чергу інтимну сферу та взагалі стосунки між статями, соціал-націоналісти занадто часто обирають ескапізм. Лазити по лісах в камуфляжі, відвідувати різні субкультурні тусівки, демонстративно зневажати гламурних краль, в той же час потайки від самого себе жадаючи їх, обирати з-поміж тих, хто підпадає під поняття “лінія найменшого опору”, зневажати одночасно інтелектуалок і “клубних барбі”–і ось результат. Коли настає відповідний уявленням суспільства вік, і оточення починає тиснути–результатом стають шлюби від безвиході. Тоді як насправді заради навіть спалаху миттєвої симпатії та миттєвого тьохкання серця треба боротись, немовби захищаєш Берлін в 1945–до кінця. Навіть якщо шанси рівні нулю. Навіть якщо буде здаватися смішно. Навіть якщо буде боляче. Але боротись треба. За найкращих, найвродливіших і найрозумніших. Інакше вони будуть дружинами різних покидьків. А підростаюче покоління, спостерігаючи незавидну долю старших товаришів, ще більше деморалізуватиметься.

37. Нахтігаль:
    Жовтень 29, 2009, 02:08

    4. Творча та наукова праця потрібні революційному соціал-націоналісту в сучасних умовах перш за все тому, що дають змогу розвиватися особисто, накопичувати знання, уміння, навичка та не деградувати до рівня планктону. Це створює, як би сказали французькі соціологи, особистісний символічний капітал. Написана книга, художній твір, технічна новинка, незалежно від того, чи оцінені вони зараз відповідно, це–свято, яке завжди з тобою. Звісно, не рекомендується надто старатись в тих сферах, які укріплюють інфраструктуру окупаційної системи.

38. Нахтігаль:
    Жовтень 29, 2009, 02:11

    5. Зважаючи на те, що революційних соціал-націоналістів в одному часовому відтинку з нами живе кілька сотень–загальний відсоток, порівняно з масою населення, звичайно, незначний. Але такі люди є, вони живуть, працюють, і ведуть боротьбу за завтрашній день. Це не персонажі гуцульського фольклору, якщо що…..

39. Бандерівець:
    Квітень 26, 2010, 21:40

    Давно шукав щось подібне і нарешті надибав! Я важаю що УКРАЇНЦІ мають поставити решту народів світу на коліна!!!І ще питання як соц-наци ставляться до Бандери і ОУН-УПА? Для мене це важливо.

40. Нахтігаль:
    Квітень 30, 2010, 11:34

    Питання риторичне.

41. Lex:
    Травень 30, 2010, 19:40

    “Революційному соціал-націоналісту життєво необхідно спати, коли інші працюють, та працювати, коли інші сплять.”
    У якому сенсі “працювати”?

42. Ігор:
    Серпень 20, 2010, 23:33

    “Революційний соціал-націоналіст культивує побратимство. ”

    А чому не камерадшафт? Товариство?

43. Терорист:
    Серпень 25, 2010, 11:45

    > А чому не камерадшафт?

    Бо ми українці, а не німці

Залишити відгук